Allmählich wird es immer kühler. Man erwacht häufig am Morgen und sieht, dass weißer Reif alles überall bedeckt hat. Der Sommer will aber nicht fortgehen. Lange Sonnenstrahlen schmelzen den Reif. Insekten schwärmen in der Luft. Es dauert aber nicht lange. Es kommen schwere dunkle Wolken, bedecken den Himmel und es regnet. Es weht kalter Wind und der reißt unbarmherzig Blätter von den Bäumen und wirft sie auf den Boden. Es ist so trübe, dass man plötzlich bemerkt, wie kürzer die Tage geworden sind. Der Regen hört auf. Die Sonne lacht uns freundlich zu und wärmt die Erde mit ihren warmen Strahlen. Alle freuen sich auf den Altweibersommer. Das Laub der Bäume beginnt sich zu färben und fällt lautlos herab. Bunte Blätter bedecken wie ein Teppich die Erde und rascheln unter den Füßen. Besonders schön ist der goldene Herbst im Wald, wenn die Sonnenstrahlen das Laub durchdringen und alles ist vom hellen Sonnenlicht überflutet. Diese farbreiche Pracht der Natur im Altweibersommer erfreut das Auge. Diese märchenhafte Zeit wurde von vielen Dichtern besungen.

Im Spätherbst ist es gewöhnlich trübe, regnerisch, windig und kalt. Tagelang strömt unablässlich der Regen herab, die Bäume neigen sich im Winde und verlieren dabei ihre letzten Blätter. Kahle Äste ragen in den Himmel hervor. Die Zugvögel verlassen ihre Häuschen und ziehen sich in langen Schwärmen über Wälder und Felder nach dem Süden. Im Wald wird es immer stiller. Man hört keinen Vogelgesang. Nur der Wind pfeift durch die Äste der Bäume sein trauriges Herbstlied. Die Natur schläft ein. Bald kommt der Winter.

Поступово стає прохолодніше. Часто просипаєшся вранці і бачиш, що білий іній вкрив все навкруги.

Однак літо не хоче йти. Довгі промені сонця розтоплюють іній. Комахи рояться в повітрі. Але це триває недовго. Приходять важкі темні хмари, вкривають небо, і йде дощ. Віє холодний вітер, зриває безжалісно листя з дерев і кидає його на землю. Хмарно так, що раптом помічаєш, якими короткими стали дні.

Дощ припиняється. Нам привітно посміхається сонце і гріє землю своїми теплими променями. Усі радіють бабиному літу.

Листя дерев забарвлюється й беззвучно падає на землю. Різнобарвне листя, як килим, вкриває землю й шарудить під ногами.

Особливо красива золота осінь, коли сонячні промені пронизують листя й усе залите яскравим сонячним світлом.

Ця багатобарвна пишність природи в бабине літо радує око. Цей казковий час оспіваний багатьма поетами.

Пізньої осені зазвичай хмарно, дощовито, вітряно й холодно. Цілими днями, не припиняючись, ллє дощ, дерева гнуться від вітру і гублять своє останнє листя.

Голі гілки стирчать у небо.

Перелітні птахи залишають свої будиночки й зграями тягнуться над лісами й полями на південь.

У лісі стає тихше. Не чути співу птахів. Лише вітер насвистує у гілках дерев свою сумну осінню пісню. Природа засинає. Скоро прийде зима.