Meine Muttersprache

Jeder Mensch hat seine Muttersprache. Das ist die Sprache der Mutter, der Vorfahren. Meine Muttersprache ist Ukrainisch. Das ist eine alte Sprache. Sie entstand aus der uraltslawischen Sprache. Die Ukrainer sind, so sagt man, die ein­ zigen Überbringer der Kultur der alten Russj, die sind ihr am nächsten, sowie in der Sprache, als auch in der Aufbe­ wahrung von Sitten und Bräuchen.

Ukrainisch ist eine der schönsten Spra­ chen der Welt. Sie ist wohlklingend, farbenreich. Es gibt vielleicht keine andere Sprache, die so treffend ist. Das ist die Sprache von Skoworoda, Schewtschenko, Ukrainka, Franko, die einen bedeutenden Beitrag zur Ent­ wicklung und Bereicherung der ukraini­ schen Sprache geleistet haben. Unser Volk wie auch unsere Sprache erlitten sehr viel. Im zaristischen Russland wurde verbo­ ten in der weltlichen Gesellschaft ukrai­ nisch zu sprechen. Aber das Volk bewahrte hoch und hei­ lig seine Sprache, seine Sitten und Bräuche auf. Die Ukrainer, die im Ausland leben, vergessen ihre Muttersprache nicht, obgleich sie die Staatssprache perfekt beherrschen. Der Umgang in der Muttersprache ver­ bindet sie mit ihrer weiten Heimat, wo sie geboren wurden und gelebt haben. Von der Wiege an hörte ich zärtliches ukrainisches Gerede meiner Großmutter. Mit großem Interesse, den Atem anhal­ tend, hörte ich die ukrainischen Volks­ märchen. Die große Liebe zur ukrainischen Spra­ che, zu ihrer Schönheit erzog uns mei­ ne Ukrainischlehrerin an. Sie erweckte bei uns das Gefühl des nationalen Stolzes und der Würde. Sie lehrte uns Poesie von L. Ukrainka und P. Tytschyna, Prosa von I. Franko und L. Kostenko zu verstehen. “Das Vermächtnis” von T. Schewtschen­ ko ist in viele Sprachen übersetzt.

Und wie schön sind ukrainische Lieder! Ich mag meine Muttersprache und bin stolz darauf, dass ich Ukrainer(–in) bin.

У кожної людини є своя рідна мова. Це мова матері, предків.

Моя рідна мова — українська. Це давня мова. Вона виникла зі старослов’янської мови. Українці, як кажуть, є єдиними спад­ коємцями культури Давньої Русі, вони до неї ближче як мовою, так і в збереженні побуту й звичаїв.

Українська мова — одна з найкра­ сивіших мов світу. Вона милозвучна й колоритна. Мабуть, немає такої іншої більш влу­ чної мови. Це мова Сковороди, Шевченка, Укра­ їнки, Франка, які зробили значний внесок у розвиток і збагачення украї­ нської мови.

Наш народ, як і наша мова, багато страждали. У царській Росії було заборонено у світському суспільстві говорити українською. Але наш народ свято зберігав свою мову, свої побут і звичаї.

Українці, які мешкають за кордоном, не забувають свою рідну мову, хоча вони й чудово володіють держав­ ною. Спілкування рідною мовою з’єднує їх зі своєю далекою Батьківщиною, де вони народилися й жили. З колиски я чув ніжну українську мову своєї бабусі. З великим інтересом, затамувавши подих, я слухав українські народні казки. Велику любов до української мови, до її краси прищепила нам учитель­ ка української мови. Вона розбудила в нас почуття націо­ нальної гордості й гідності. Вона навчала нас розуміти поезію Л. Українки і П. Тичини, прозу І. Фран­ ка й Л. Костенко. «Заповіт» Т. Шевченка перекладено багатьма мовами.

А які красиві українські пісні! Я люблю свою рідну мову й пишаюся тим, що я українець(­ка).