Реферати.at.ua. Сайт де можна скачати і реферати, твори

Чому наше майбутнє залежить від читання

OSW — Sat, 02 Jan 2016 15:30:44 GMT

Видатний англійський письменник Ніл Гейман прочитав чудову лекцію, яку варто порадити усім, хто не розуміє навіщо читати художню літературу та яка від цього користь. Ось деякі тези з цієї натхненної промови.

Людям важливо пояснювати, на чиєму вони боці та чому, а також наскільки вони упереджені. Я хочу поговорити з вами про читання. Про те, що читання художньої літератури, читання для задоволення є однією з найважливіших речей у житті людини.

Я, очевидно, дуже упереджений, адже я – письменник, автор художніх текстів. Я пишу і для дітей, і для дорослих. Уже близько 30 років я заробляю собі на життя за допомогою слів. Безсумнівно, я зацікавлений у тому, щоби люди читали, особливо художню літературу, щоби існували бібліотеки та бібліотекарі, а також місця, де можна читати.

Тому я упереджений як письменник. Але ще більш упереджений як читач.

Одного разу я був у Нью-Йорку і почув розмову про будівництво приватних в’язниць – це індустрія, що стрімко розвивається в Америці. Тюремна галузь повинна планувати свій майбутній ріст – скільки камер їм знадобиться? Скільки ув’язнених буде через 15 років? І вони виявили, що можуть передбачити все це дуже легко, використовуючи найпростіший алгоритм, заснований на опитуванні про те, який відсоток 10 і 11-річних не вміє читати.

В цьому немає прямої залежності. Не можна сказати, що в освіченому суспільстві немає злочинності. Але взаємозв’язок між факторами все ж є. Я думаю, що найпростіші з цих зв’язків походять з очевидного.

Грамотні люди читають художню літературу.

У художньої літератури є два призначення.

По-перше, вона відкриває вам залежність від читання. Жага дізнатися, що ж відбудеться далі, бажання перегорнути сторінку, необхідність продовжувати, навіть якщо буде важко, тому що хтось потрапив у біду, і ти повинен дізнатися, чим це все скінчиться… в цьому є справжній драйв. Це дозволяє вивчити нові слова, думати по-іншому, продовжувати рухатися вперед. Усвідомлювати, що читання саме собою є насолодою. Одного разу зрозумівши це, ви будете читати постійно.

Найпростіший спосіб виховати грамотних дітей – навчити їх читати і показати, що це – приємна розвага. Знайдіть книги, які їм подобаються, дайте їм доступ до них, дозвольте їм прочитати їх.
Не існує поганих дитячих авторів, якщо діти хочуть їх читати і шукають їх книги. Всі діти різні. Вони знаходять потрібні історії і стають їх частиною. Банальна, стандартна ідея не є такою для них. Адже дитина відкриває її для себе вперше. Не відсторонюйте дітей від читання лише тому, що вам здається, наче вони читають неправильні речі.

По-друге, художня література породжує емпатію. Коли ви дивитеся телепередачу або фільм, ви бачите речі, які відбуваються з іншими людьми. Художня проза – це щось, що ви створюєте самі з 33 літер і кількох знаків пунктуації. І тільки ви, використовуючи свою уяву, створюєте світ, заселяєте його і дивитесь навколо чужими очима. Ви починаєте відчувати речі, відвідувати місця і світи, про які б і не дізналися. Ви усвідомлюєте, що зовнішній світ – це теж ви. Ви стаєте кимось іншим, і коли настає час повернутись у свою реальність, щось всередині у вас змінюється назавжди.

Емпатія – це інструмент, який збирає людей разом і дозволяє вести себе не як самозакохані самітники.

Ви знаходите в книжках дещо життєво важливе для існування в цьому світі: світові не обов’язково бути саме таким. Все може змінитися.

У 2007 році я був у Китаї, на першому схваленому партією конвенті з наукової фантастики і фентезі. Я запитав офіційного представника влади: чому? Адже НФ не схвалювали досить довго. Що змінилося?
Все просто, сказав він. Китайці створюють чудові речі, якщо їм приносять схему. Але вони нічого не покращують і не вигадують самі. Тому їх делегація поїхала до США, відвідала Apple, Microsoft, Google і розпитала людей, які створюють майбутнє вже сьогодні, про них самих. Виявилось, що всі вони читали наукову фантастику, коли були хлопчиками і дівчатками.

Література може показати вам інший світ. Вона може відвести вас туди, де ви ніколи не були. Один раз відвідавши ці дивовижні світи, ви ніколи не зможете бути повністю задоволені оточенням, в якому виросли. Невдоволення – це хороша річ. Невдоволені люди можуть змінювати і покращувати все навколо, робити світ кращим, робити його іншими.

Інший спосіб зруйнувати дитячу любов до читання – це, звичайно, переконатися, що поруч немає книг. І немає місць, де діти могли б почитати. Мені пощастило. Коли я ріс, у мене була чудова районна бібліотека.

Бібліотеки – це свобода. Свобода читати, свобода спілкуватися.

Це освіта (яка не закінчується в той день, коли ми покидаємо школу чи університет), це дозвілля, це притулок і доступ до інформації.

Я думаю, що тут вся справа в природі інформації. Інформація має ціну, а правильна інформація – безцінна. Протягом всієї історії людства ми жили в інформаційному голоді. В останні роки ми підійшли до перенасичення інформацією. Ерік Шмідт з Google розповідає, що зараз кожні два дні людська раса створює стільки інформації, скільки ми створили від початку нашої цивілізації до 2003 року. Це близько п’яти ексабайт інформації в день, якщо ви полюбляєте цифри. Зараз завдання полягає не в тому, щоби знайти рідкісну квітку в пустелі, а в тому, щоб розшукати конкретну рослину в джунглях. Нам потрібна допомога в навігації, щоб знайти те, що нам дійсно потрібно.

Бібліотеки – це місця, куди люди приходять за інформацією. Книги – це тільки верхівка інформаційного айсберга. Бібліотекарі можуть вільно і легально забезпечити вас цим безцінним ресурсом. Сьогодні більше дітей, ніж будь-коли раніше, беруть книги з бібліотек, і це різні книги – паперові, електронні, аудіокниги. Але бібліотеки – це також місця, де люди, у яких немає комп’ютера або доступу до інтернету, можуть вийти в мережу. Це надзвичайно важливо в часи, коли ми шукаємо роботу, розсилаємо резюме, оформляємо пенсію. Бібліотекарі можуть допомогти цим людям орієнтуватися у світі.

Бібліотеки – це ворота в майбутнє. Тому дуже шкода, що по всьому світу місцева влада розглядає закриття бібліотек як легкий спосіб зберегти гроші, не розуміючи, що вони обкрадають майбутнє, аби заплатити сьогодні. Вони закривають ворота, які повинні бути відкриті.

Книги – це спосіб спілкуватися з мертвими, вчитися у тих, кого більше немає з нами. Людство створило себе, розвивалося, породило знання, які можна розвивати, а не просто запам’ятовувати. Є казки – старіші, ніж безліч країн, які значно пережили культури і стіни, в яких їх вперше розповіли.

Необхідно підтримувати бібліотеки. Використовувати їх, заохочувати інших користуватися ними, протестувати проти їх закриття.

Якщо ви не цінуєте бібліотеки, значить, ви не цінуєте інформацію, культуру та мудрість.

Ви заглушуєте голоси минулого і шкодите майбутньому.

Ми повинні читати вголос нашим дітям. Читати їм те, що їх радує. Читайте їм історії, від яких ми вже втомилися. Говоріть різними голосами, зацікавлюйте їх і не припиняйте читати тільки тому, що вони самі навчилися це робити. Зробіть читання вголос моментом єднання, коли ніхто не витріщається в телефони, а спокуси світу відкладені кудись подалі.

Ми повинні користуватися мовою. Розвиватися, дізнаватися, що означають нові слова і як їх застосовувати, спілкуватися зрозуміло, говорити те, що маємо на увазі. Ми не повинні намагатися заморозити мову, прикидатися, що це мертва річ, яку потрібно шанувати.

Письменники, особливо дитячі, мають зобов’язання перед читачами. Ми повинні писати правдиві речі, що особливо важливо, коли ми складаємо історії про неіснуючих людей чи місця, де не бували, розуміти, що істина – це не те, що трапилося насправді, а те, що пояснює нам, хто ми такі. Зрештою, література – це правдива брехня. Ми повинні не втомлювати наших читачів, а робити так, щоб вони самі захотіли перевернути наступну сторінку.

Один з кращих засобів для тих, хто читає без особливого бажання, – історія, від якої вони не зможуть відірватися.

Ми повинні говорити нашим читачам правду, озброювати їх, захищати і передавати ту мудрість, яку встигли почерпнути з нашого недовгого перебування в цьому зеленому світі. Ми не повинні проповідувати, читати лекції, запихати готові істини в голови наших читачів, як птахи годують своїх пташенят попередньо розжованими черв’яками. І ми не повинні ніколи, ні за що у світі, ні за яких обставин писати для дітей те, що нам би не хотілося прочитати самим.

Всі ми – дорослі та діти, письменники і читачі – повинні мріяти. Ми повинні вигадувати. Легко прикидатися, що ніхто нічого не може змінити, що ми живемо в світі, де суспільство величезне, а особистість – менша ніж ніщо, атом в стіні, зернятко на рисовому полі. Але правда полягає в тому, що особистості змінюють світ знову і знову, створюють майбутнє, роблять це, уявляючи, що все може бути іншим.

Озирніться. Я серйозно. Зупиніться на мить і подивіться на приміщення, в якому ви перебуваєте. Я хочу показати щось настільки очевидне, що про це всі вже забули. Все, що ви бачите, включно зі стінами, було в якийсь момент придумане. Хтось вирішив, що набагато легше буде сидіти на стільці, ніж на землі, і вигадав стілець. Комусь довелося придумати спосіб, щоб я міг говорити з усіма вами в Лондоні прямо зараз, без ризику змокнути. Ця кімната і всі речі в ній, в будівлі, в цьому місті існують тому, що знову і знову люди щось вигадують.

Ми повинні робити речі прекрасними. Не робити світ гіршим, ніж він був до нас, не спустошувати океани, не передавати наші проблеми наступним поколінням. Ми повинні прибирати за собою, і не залишати наших дітей у світі, який так нерозумно зіпсували, обікрали і знівечили.

Одного разу Альберта Ейнштейна запитали, як ми можемо зробити наших дітей розумнішими. Його відповідь була простою й мудрою: “Якщо ви хочете, щоб ваші діти були розумними, читайте їм казки. Якщо ви хочете, щоб вони були ще розумнішими, читайте їм ще більше казок.” Він розумів цінність читання та уяви. Я сподіваюся, ми зможемо передати нашим дітям світ, де вони будуть читати, де вони будуть уявляти і розуміти.

Становище української мови в «українському» інтернеті.

OSW — Thu, 24 Dec 2015 16:57:58 GMT

Зробив чергове (перше, друге) дослідження що до стану української мови. Цього разу проаналізував мову українських сайтів.

Для свого аналізу я користувався трьома рейтингами top.bigmir.net, top.i.ua, liveinternet.ru. Результати по кожному з цих рейтингів дещо відрізняються, але є пропорційно схожими. Так за рейтингом top.bigmir.net українською мовою користується 15,20% українських сайтів, за top.i.ua 24,40% сайтів та за liveinternet.ru всього 8,80% сайтів. По російській мові top.bigmir.net та top.i.ua показують майже однакову частку сайтів 59,60% та 59,20% відповідна, а liveinternet.ru показує трохи більшу частку 66,80%. Серед тематичних категорій українська мова домінує тільки серед державних, освітніх та літературних сайтах. В усіх інших сферах домінуюче положення займає російська мова. Особливістю українських двомовних сайтах є те що, зазвичай, україномовна версія не є основною версією сайту. І вона є якісно та функціонально неповноцінною.

Два рейтинги українських користувачів Facebook, watcher.com.ua та zmiya.com.ua, показали майже однакові результати. За ними українською мовою користуються 39,56% і 42,22% користувачів, а російською 53,78% і 53,56%. За даними каталогу українських виробників «Зроблено в Україні», тільки на 32% сайтів українських виробників присутня українська мова.

В масштабах світового інтернету, за даними w3techs.com, українська мова за поширеністю посідає 32-е місце і її використовують всього 0,1% сайтів інтернету. До прикладу, польська мова посідає 10-е місце і її використовують 1,9% сайтів.

Інтерактивна версія.

Для порівняння, в країнах зі схожими з Україною мовними пропорціями, Естонію та Латвією, національні мови займають в інтернеті домінуюче положення.

P.S. Результати моїх підрахунків не претендують на стовідсоткову достовірність, але на основі них можна скласти уявлення про загальні мовні пропорції в “українському” інтернеті.

Автор – Stanislav Svidlov

Реферати, твори та інш.

Google офіційно запустив в Україні сервіс Google Play Книги

OSW — Tue, 02 Dec 2014 20:09:47 GMT

Слідом за запуском музичного потокового сервісу Google Play Music компанія Google без зайвого шуму зробила доступним в Україні сервіс Google Play Books для читання та придбання електронних книг в мережі.

На даний момент Google Play Books розгортається на території України, і доступ до нього можуть мати не всі користувачі. Сервіс Google Play Books надає доступ до сотень тисяч книг, у тому числі до бестселерів і класики, як платних, так і безкоштовних.

Всі книги в Google Play Books відсортовані за жанрами і розділами, що сильно спрощує пошук цікавих для користувача творів мистецтв.

Крім України сервіс Google Play Books також став доступний в країнах Прибалтики: Естонії, Латвії та Литві. Вже дуже скоро сервіс буде доступний в 61 країні світу. Таким чином, база потенційних клієнтів Play Books більше ніж у Nook Store, але менше порівняно з Kobo, Kindle або iBooks.

Придбані в Google Play Books електронні книги доступні користувачеві як через веб-службу, так і на Android- і iOS-пристроях, причому відкрита сторінка, закладки та примітки синхронізуються між усіма апаратами користувача.

Джерело: itc.ua

Barabooka: eнциклопедія дитячої літератури онлайн

OSW — Sat, 31 May 2014 12:00:15 GMT

Відсутність ресурсу, повністю присвяченого дитячий літературі, і стала причиною появи сайту «Barabooka: Простір дитячої української книги». Сайт запустили менш ніж місяць тому (і на ньому продовжуються роботи), на нещодавньому Книжковому арсеналі відбулася презентація проекту.

Головний редактор сайту – Тетяна Щербаченко, дитяча письменниця, авторка книжки про інтернет для дітей «Як не заблукати у павутині».

«Початкова ідея сайту полягала в тому, щоб говорити лише з батьками, які обирають дітям книжки, і дорослими дітьми, ‒ пояснює вона. ‒ Потім ми розширили коло аудиторії, розраховуємо на фахову спільноту: науковців, педагогів, бібліотекарів». У редакції «Барабуки» працює також літературний критик Ольга Купріян (яка стала відомою завдяки своєму блогу про дитячу літературу) й Анастасія Музиченко, яка займається організацією подій та зустрічами «Барабуки».

Як розповіла пані Щербаченко, ідея створити такий ресурс з’явилася кілька років тому, однак довго тривав пошук організації чи фонду, які би підтримали проект. У результаті ним став фонд культури та інновацій «Футура» на чолі з Олегом Дегтяренко.

Головний напрям роботи новоствореного сайту – рецензії на книжки, причому в центрі уваги вітчизняні автори. Як пояснює редакція сайту, одне із завдань порталу –підтримувати українського автора та перекладача. «Якщо вийде гарна дитяча книжка російською мовою, ми теж про неї із задоволенням напишемо, дискримінації за мовою немає», ‒ пояснює пані Щербаченко. На сайті подається інформація про всіх авторів. Щоб рецензії й відгуки були об’єктивними, є така собі «наглядова рада» із експертів (серед них, зокрема, Сергій Руденко, Дмитро Стус, Емілія Огар та інші).

Одна з корисних функцій порталу – фільтр за віком, тобто за тегами можна шукати книжки для певного віку. «Розробка цього маркування була доволі складною й тривалою, ‒ розповіла Тетяна Щербаченко. ‒ Типові вимоги до видавництва не завжди вкладались у сучасну типологію літератури, так само не підійшли вікові рамки закордонних і російських видавництв, тому ми розробляли свою систему».

Оскільки сайт у розробці, то деяких запланованих функцій поки немає. Так, має бути рейтинг книжок користувачів, а також можливість «подивитися на книжку» ‒ це чітко візуалізований образ книжки, де можна подивитися товщину, папір, шрифт. Це зроблено в першу чергу для тих читачів, які купують дитячі книжки по інтернету й хочуть пересвідчитися в якості поліграфічного оформлення. Також на сайті буде розділ «Розваги для малюків», де, наприклад, можна буде послухати начитані твори чи українські пісні, які теж тісно пов’язані з дитячою літературою.

У рубриках «Інтерв’ю» й «Точка зору» ‒ навколокнижкові теми – про дитяче читання, як привчити дитину читати, загалом роздуми про сучасну літературу. Тут і самі діти можуть писати свої думки щодо літератури, в тому числі навчальної. «Ідея “Барабуки” – спробувати реформувати літературну освіту в школі, яка зараз перебуває в дуже складному стані, а також просувати читання в загальноосвітній школі і вишах», ‒ пояснила пані Тетяна. Але рецензій на окремі підручники на сайті поки що не заплановано, оскільки, як пояснила редакція, такий великий сегмент поки що не готові охопити.

Велика кількість дітей не привчена читати, бо ніхто не займався цим питанням, вважає Сергій Іванюк, один із експертів «Барабуки» та головний редактор журналу «Однокласник». «Дитяча література у значно складнішій ситуації, ніж доросла, тому що читач і той, хто купує, це, як правило, різні люди. Мама чи тато повинні перечитати все, що виходить у дитячій літературі, щоб обрати книжку, а це немислимо, ‒ пояснив пан Іванюк. – Сайт дає ключ для дітей, не треба купувати 10 книжок і обирати».

Редакція сайту має досить великі амбіції – наприклад, розділ «Довідник» планують перетворити на енциклопедію про дитячу українську книгу – наводити повну інформацію про видавництва, письменників, ілюстраторів. Як пояснюють творці сайту, вони прагнуть, аби ці люди із «широко відомих у вузьких колах» стали відомими в широких колах. Також окремі розділи присвячено найкращим українським музеям, бібліотекам, подіям у літературному житті.

Як розповіла Тетяна Щербаченко MediaSapiens, у майбутньому на сайті можуть з’явитися і огляди дитячих періодичних видань, із якими зараз теж є проблеми – поки що на «Барабуці» є довідних дитячої періодики. Сайт планує займатися просуванням як на реальному рівні – участю в різних заходах, так і на віртуальному – зокрема в соцмережах.

Джерело: Медіаграмотність

16-18 травня пройде Х Київська міжнародна книжкова виставка-ярмарок

OSW — Sat, 31 May 2014 11:40:46 GMT

З 16 по 18 травня просто неба на Хрещатику біля Пасажу пройде X Київська міжнародна книжкова виставка. Ювілейна виставка має довести всьому світу, що книга у нашій державі, не зважаючи на жодні обставини, була й буде фундаментом освіти, науки, духовності та культури українського народу.

Підготовку, організацію та проведення виставки забезпечує Державний комітет телебачення і радіомовлення України.

У цьогорічній виставці планується участь вітчизняних та зарубіжних видавництв різних форм власності, поліграфічних та книготорговельних підприємств, дитячих літературних журналів та газет.

Станом на сьогодні зголосилися представити свої новинки майже 60 видавничих організацій, серед яких і знані видавництва, такі як «Дніпро», «Либідь», «Мистецтво», «Світ», «Криниця», «Видавництво Старого Лева» та й видавничі організації, що тільки починають свій шлях в галузі книговидання та книгорозповсюдження.

Окремою експозицією будуть представлені книги, присвячені святкуванню 200-річчя від Дня народження Тараса Григоровича Шевченка.

Під час проходження виставки відбудеться урочиста церемонія нагородження переможців конкурсу “Краща книга України 2013 року” та лауреатів міжнародних конкурсів.

Відвідувачів зустрічатиме «Літературний салон», де усі зацікавлені поспілкуються як з видатними, відомими та популярними письменниками сучасності Іваном Драчем, Андрієм Курковим, Леонідом Горлачем, Анатолієм Качаном, Галиною Тарасюк, так і з молодими талановитими початківцями на літературній ниві. В «Літературному салоні» щодня проходитимуть цікаві презентації книжкових новинок, літературні зустрічі, круглі столи, семінари, автограф-сесії, відкриті дискусії з питань мистецтва книги та проблем книговидання.

План рекламної кампанії, присвяченої висвітленню підготовки та проведенню Х КМКВ передбачає низку заходів за участю вітчизняних друкованих та електронних ЗМІ. Зокрема, з метою залучення до участі у виставці-ярмарку видавців, а також відвідування виставкового заходу киянами і гостями міста Держкомтелерадіо запланував рекламну кампанію Х КМКВ в теле- та радіоефірі за медійної підтримки Національної телекомпанії України, Національної радіокомпанії України, Київської державної регіональної телерадіокомпанії, телерадіокомпанії «Культура». Крім того, організаторами виставки-ярмарку запропоновано стати інформаційними спонсорами заходу газетам «Урядовий кур’єр», «День», «Хрещатик», «Українська літературна газета», журналу «Книголюб». Веб-портали «Зелений пес», «Друг читача», «Гоголівська академія», «Книжковий хмарочос» та ін..

Цього року у Київської книжкової виставки буде свій музичний супровід. 17 травня, у Всесвітній день вуличної музики, мистецька агенція “Наш Формат” та гурти “Вперше чую”, “ВоЦап” презентуватимуть для учасників книжкової виставки свої нові музичні альбоми.

Висвітлення виставкових заходів вітчизняними друкованими та електронним засобами масової інформації відбуватиметься упродовж роботи Х КМКВ, за формою подачі матеріалу це будуть інтерв’ю, репортажі, нариси, звіти, замітки, замальовки, сюжети тощо.

Передбачається, що в рамках виставки-ярмарку відбудеться благодійна акція – безоплатна передача видань дитячим освітнім установам для поповнення їхніх бібліотечних фондів.